Виховні години

  «Прийди до серця, Україно,    благослови добром мене...»

МЕТА : виховання в учнів любові до Батьківщини, українського народу, державної мови, символіки,розуміння того, що від сумлінної праці й навчання кожного, від усвідомлення себе часткою українського народу залежить майбутнє і сучасне нашої держави; розвиток громадянських якостей особистості: патріотизму, громадянської свідомості і самосвідомості, відповідальності, гідності, мужності; осмислення учнями інтересів усіх етносів українського народу в розбудові України, формування міжнаціональної толерантності і солідарності всіх її громадян; формування особистої відповідальності кожного за долю своєї держави та власного народу.                                      (Зал святково прибраний. Звучить аудіозапис українських пісень)

Учениця:

Любі друзі, хоч маленькі,

Ми вже добре про те  знаєм,

Що зовемось українці,

Й українських предків маєм.

Батько, мати, брат, сестричка

І всі інші члени роду -

Всі належать до одного

Українського народу.

Кохаю край свій золотий

Квітучу Україну,

Як хочу я, аби зрости

Вітчизні гідним сином.

Нема ріднішої, повір,

За неї пречудову.

Люби, шануй, піднось до зір

Її пісні і мову.

Ведучий. Вітаю вас, друзі! Бачу, ви, мої славні панночки та козаченьки-хлопчики, уже здогадалися, що наше сьогоднішнє свято - свято національне, державне. Зрозуміло, день для нього ми обрали довільно, адже ми щодня мусимо пам'ятати, хто ми є, чиї ми діти... Отже, сьогодні говоритимемо про нашу державу - Україну, про її символи. І, звичайно, допоможуть мені в цій відповідальній і почесній справі помічники - ваші друзі й ровесники. Та й ви, сподіваюся, теж прилучитеся до них неодмінно! Отож - починаймо!..А почати я хочу з досить нелегкого питання: як ви гадаєте, що вкладається в поняття "держава" і що входить до його складу та символіки?

Учень: Це дуже просто! Я пам'ятаю, десь читав, що держава - це країна з певним політичним устроєм, що має свій герб, прапор і гімн й, звичайно, певний народ на певній території...

Ведучий. Дуже ти в мене мудрий! Усе правильно. Таки дійсно, будь-яка незалежна держава повинна мати свої державні символи - герб, прапор і гімн. А оскільки ти згадав про державний устрій, то, зрозуміло, у незалежній державі має бути й своя конституція - цей основний закон для всіх, хто живе на території країни. От про них ми й поведемо розмову.( звертається до аудиторії). Хто підкаже мені, чи є в нашої України державні символи і які вони?..( аудиторія дуже швидко й точно назве державну атрибутику, тож Ведучий, коротко підсумувавши відповіді, веде далі.

Ведучий. Усе правильно! І наша Україна, як і всі інші незалежні держави світу, має свій герб, прапор, гімн і конституцію. Давайте ж, друзі, пригадаємо історію виникнення цих символів нашої незалежності!..

Учень: Я хочу розказати, що мені відомо про наш герб - про тризуб...

Ведучий. Будь ласка, друже! Ми всі охоче тебе послухаємо!..

Учень:  Наш герб — тризуб, Це воля, слава й сила;

Наш герб — тризуб. Недоля нас косила,

Та ми зросли, ми є, Ми завжди будем,

Добро і пісню несемо ми людям.                 

 Учень: Я готувався до нашого свята заздалегідь, от і прочитав у словнику таке про поняття «герб» (читає). "Герб - це відмітний символічний знак держави, міста, дворянського роду або навіть окремої особи, зображений на прапорах, монетах, паперових грошах, документах. А державний герб - це офіційна емблема держави".

Учень:Таки справді, на наших копійках і гривнях є тризуб, наш український герб!

Учень: А я й на наших прапорах бачив тризуб!

Учень: Усе правильно, так і має бути в незалежній державі...Так от, наш герб, тризуб, відомий з давніх-предавніх часів - ще із VII століття, як стверджують історики. А вже за часів Київської Русі тризуб став великокнязівським знаком-гербом і офіційно з'явився на монетах, що карбував Володимир Великий на початку XI століття.

Учень: Виходить, нашому гербу більше тисячі літ! До речі, я колись бачив у Київському історичному музеї монети Володимира Великого, і там справді був тризуб!..

 Учень: Цікаво, а чому саме тризуб? Особисто мені він нагадує зображення лука зі стрілою...

Учень:Ти не помиляєшся - дехто з істориків виводить тризуб із цих предметів. А ще вважають, що тризуб означає, символізує триєдність: Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий.

 Учень: А мені тризуб ще нагадує якір, на якому тримаються кораблі! А коли... а коли розпрямити тризуб, то вийде, як мені здається, хрест!

Учень: Молодець! Є й такі думки в істориків про походження тризуба.

 Учень: А мені здається, що в зображенні тризуба можна побачити триєдність життя: батько - мати - дитина, котрі символізують силу, мудрість і любов.

Ведучий. Ну й мудрагелі ж ви в мене! Так цікаво мислите! Справді, усе-все, що ви зараз говорили, має право на існування. Адже тризуб ще й відображає, можна так говорити, і єднання трьох стихій: земля - вода - повітря. Без жодного із цих трьох складових просто неможливо уявити собі життя!

Учень: А мені здається, що тризуб іде ще й від числа "три".А воно - таке собі казкове, магічне! Пригадаймо лишень народні казки! Там є й три богатирі, й три дороги, які вибирає герой, і...

Ведучий. Стривай, стривай! А давай розпитаємо наших слухачиків-глядачиків, що вони думають про тризуб і що він нагадує?..

(Ведучий проводить опит аудиторії, приймаючи від неї будь-які най-несподіваніші та найхимерніші фантазії! "Відкорегувавши" їх, Ведучий підсумовує почуте й веде свято далі)

Ведучий. Здається, з гербом-тризубом ми розібралися! Що ж, тоді переходимо до наших подальших досліджень... Давайте тепер поведемо мову про другий символ державності - прапор. (До 2-го). Якщо я не помиляюся, про прапор зголосився розповісти саме ти?

Учень:Так, я готувався!.. І от що я прочитав про прапор. (Читає). "Прапор - це полотнище певного кольору чи поєднання кольорів, часто з певним зображенням, прикріплене до держала чи шнура. Прапор є офіційною емблемою держави, символом її державного суверенітету".

Учень:А наш український державний прапор - це поєднання двох кольорів: синього і жовтого!

 Учень: Узагалі, я читав, прапори відомі з давніх-прадавніх часів у всіх державах світу. Стяги-прапори брали в походи воїни, перед боєм їх піднімали на узвишші, а в бою охороняли найдужчі воїни-богатирі!

Учень: І в наших козаків були прапори, й у князів Київської держави!

Учень: Усе так, друзі, але не поспішайте... Давайте подумаємо, чому на нашому прапорі поєднані саме ті два кольори, які там є: синій і жовтий...Я вичитав, що синій і жовтий кольори символізують дві наймогутніші стихії природи: воду й вогонь.

 Учень: Справді, вода - така підступна, що проти неї боротися дуже важко... Згадаймо хоча б повені...

Учень: Та й проти вогню не дуже поборешся, якщо поводитися з ним необережно...

Учень: Усе правильно. Але згадаймо й про життєдайну силу води, без якої, як кажуть, і ні туди, і ні сюди! А жовтий колір - це колір сонця, а не лише вогню. А що б ми робили без нашого сонечка? Без нього на землі не було б анічогісінько живого!.

Учень: Виходить, у нашому прапорі синій і жовтий колір поєдналися не як загрозливі стихії, а як життєдайні джерела!

Учень:Так воно й має бути, адже Україна завжди була мирною державою! До речі, блакитний і жовтий кольори - це також кольори неба й пшеничного лану!

Учень:А по мені, так це золоті маківки церков на тлі дзвінко-блакитного неба!

Учень: Правильно, друзі, ви не помиляєтеся: жовтий колір на нашому прапорі - це колір сонця та хліба, тобто життя. Та й синій колір - це теж колір життя, бо відбиває в собі колір життєдайної води та мирного ясного неба! Саме тому, як на мене, наша держава й вибрала поєднання цих двох кольорів для національного прапора. А як, друзі, гадаєте ви? Що для вас означають ці кольори?..

Учень:

Прапор — це державний символ

Він є в кожної держави;

Це для всіх — ознака сили,

Це для всіх — ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм:

Синє — небо, жовте — жито;

Прапор цей оберігаєм,

Він — святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині,

Ми навіки вже — народом,

Українським, в Україні.

Ведучий. Як гарно, легко та радісно працювати з вами, мої славні помічнички! Та й ви, друзі, берете активну участь у нашому спільному святі! Дякую вам усім за це!.. Що ж, тепер ми знаємо історію прапора. Лишається гімн...

Учень:А про гімн розповідатиму я! Можна?

Ведучий. Розповідай, будь ласка...

Учень: Я теж почну з визначення поняття гімн, як це написано у словнику. (Читає). "Гімн - це урочиста пісня, прийнята як символ державної, національної єдності". Отак - коротко й зрозуміло! А нашим гімном, як ви всі, напевне, знаєте, є пісня "Ще не вмерла Україна", яку більше століття тому створили поет Павло Чубинський і композитор Михайло Вербицький.

Учень: А коли виконується гімн нашої держави, то треба підвестися й слухати його стоячи!

 Учень: Я читав, що вірші Павла Чубинського, які потім стали піснею-гімном, уперше були надруковані в 1863 році, і вони так припали до серця людям, що їх навіть приписували Тарасові Шевченку!

Ведучий. Між іншим, уперше символіку, атрибутику нашої держави було схвалено й затверджено Центральною Радою ще в 1918 році, а відновлено вже в часи нашої незалежності. (До аудиторії). А зараз я назву вам кілька дат, пов'язаних із становленням нашої держави, а ви, будь ласка, постарайтеся запам'ятати їх на все життя!.. Отож, увага!

16 липня 1990 року Верховна рада України проголосила Декларацію про державний суверенітет (незалежність) нашої країни. Цей день став для всіх людей загальнонародним державним святом.

24 серпня 1991 року було прийнято Акт про оголошення незалежності України. На цей день чекали мільйони українців не лише в нашій державі, а й далеко за її межами: в Канаді та Росії, Австралії та Сполучених Штатах Америки, Польщі та Аргентині... До речі, а чи знаєте ви, у яких країнах живуть наші земляки, так звана діаспора, і які народи інших країн, інших національностей проживають в Україні та є її повноправними громадянами?.. Нумо, згадаймо!..

(Ведучий проводить опитування, корегує і, зрозуміло, значно доповнює відповіді, внаслідок чого у дітей розширюються знання про українців, які живуть за межами держави та про інші народи, які проживають в Україні: греки, молдавани, болгари, угорці, румуни, євреї, росіяни, поляки тощо.)

Ведучий. Тепер ви знаєте, скільки нашого цвіту по всьому світу, і скільки в Україні живе інших народів, які стали її повноправними громадянами! А таке право їм забезпечила наша Конституція - основний закон будь-якої суверенної, незалежної держави! А оскільки ми згадали Конституцію, то запам'ятайте ще одну дуже важливу дату - 28 червня 1996 року. Саме в цей день була прийнята Конституція України на п'ятій сесії Верховної Ради, яка засідала всю ніч!..

Учень:

Конституцію читають

 Тато, мама і дідусь,

Я на неї теж дивлюсь,

Сторінки перегортаю.

Гарна книжка і цікава,

Всіх добра навчає

І дарує людям право,

Від зла захищає.

Скоро я навчусь читати

І сам прочитаю,

Бо вже дуже хочу знати,

Які права маю.

 Учень: Ой, виявляється всі наші три основні свята припадають на літо!

 Учень: Справді! От чудово!.. Дійсно, літо виявилося дуже врожайною порою року для нашої держави!

Учень: Воно ніби й так, але що ж виходить: ми не зможемо разом відзначати ці свята, бо в нас - канікули...

Ведучий. По-перше, ми будемо про них знати, згадувати та відзначати, де б хто не перебував у цей час. А по-друге, саме тому ми проводимо наше, скажімо так, державне свято сьогодні, аби влітку, коли роз'їдетеся хто куди, ви всі про нього пам'ятали!

Учень: Тепер уже ніколи-ніколи не забудемо!

Учень: Запам'ятаємо на все життя!

 Учень:І всім, хто не знає, розповідатимемо!

 Учень: Ой... А ми ж...

Ведучий. Що - ой? Що - ми ж?..

Учень: Та ми ж іще про Конституцію нічого не розказували...

Учень: А я про неї не так уже й багато встиг дізнатися...

Учень: І я поки мало що чув...

Ведучий. Не біда! Якщо ви, друзі, (до аудиторії) і, звичайно, ви, мої славні й хороші, не заперечуватимете, то про нашу Конституцію розповім я. Згода?

(Після схвальних відповідей Ведучий бере на себе на певний час роль учителя.)

Ведучий. Отже, як ми вже говорили, наша Конституція, Основний Закон України, народилася 28 червня 1996 року. Ви, друзі, напевне чули від дорослих, що закони взагалі, яких у світі є чимало, підказують нам усім: і малим, і дорослим, - як жити у своїй власній країні та з її сусідами у злагоді й мирі. А Конституція Україні визначає, якими бути законам. Одне слово, Конституція - це така собі "матінка" всіх законів! Слово "конституція" походить із латинської мови, якою говорили ще в Стародавньому Римі. А означає воно "устрій, установлення", тобто будь-яка конституція визначає, якій бути державі, де ми живемо, а також визначає наші права та обов'язки. А вони є у всіх і в кожного! Скажімо, твої батьки мають піклуватися про тебе, а ти повинен допомагати їм у всьому, слухатися їх, поважати дорослих і своїх ровесників. Зрозуміло, тоді й вони поважатимуть тебе. Адже в Конституції України записано, як то кажуть, чорним по білому, що "діти рівні у своїх правах незалежно від походження"!

А ще там записано, що "будь-яке насильство над дитиною пере-слідується законом". Отже, твої права оберігаються державою: ніхто й ніколи з дорослих не може примусити тебе чинити щось погане чи зле, не може зашкодити тобі, твоїй гідності й честі!

Але й ви, друзі, мусите чинити так само: нікого ні до чого не змушувати, жити за правилами та законами нашої країни, бути її відданими громадянами!..

Отож, друзі, не забувайте: Конституція України - то життєвий дороговказ і для вас, і для мене, і для всіх-усіх сущих в Україні, і для самої нашої держави!..

Учні всі разом:(навперейми). От тепер усе зрозуміло!.. Гарний закон!.. Справді - основний!..

Ведучий. До речі, я не згадав, що перша-найперша Конституція була ще в наших козаків, і створив її гетьман Пилип Орлик ще в 1710 році. І що цікаво, чимало його думок закладено й у нашу сучасну Конституцію, такі вони були розумні!..

Учень: Виходить, що в козаків-запорожців була своя Конституція?!.

Учень: Не тільки Конституція, а навіть козацька держава!

Учень:Ех, пожити б у ті часи, та й податися в запорожці!..

Ведучий. А чи відомо вам, друзі, як приймали в запорожці?.. Дехто, думав так: прийшов на Січ, перехрестився - от і все, ти вже запорожець! Зовсім ні, то був досить тривалий і непростий процес. Послухайте, як це було колись насправді.

 Учень: Щоб стати справжнім козаком, слід було пройти нелегку школу навчання та суворі іспити, що витримували далеко не всі.

Учень: Спочатку новачок приймався у так звані молодики. Молодик сім років учився битися на шаблях, влучно стріляти, цупко, як тоді казали - "реп'яхом", на коні сидіти, розвивав силу та спритність.

Учень: Керували навчанням досвідчені воїни й полководці, при яких юні служили джурами. Наприкінці навчання кожен мусив узяти участь у морському поході на Туреччину, виконуючи обов'язки зброєносця.

Учень: І лише після всіх випробувань кандидат у козаки допускався до іспиту на звання запорожця!

Учень: Спочатку пошукач мав з'їсти миску - здорове-езну! - гарячущого борщу, та ще й сильно наперченого! Брр! Потім запити його (вибачайте - що було, те було) квартою горілки! Тьху!

Учень:І після всіх оцих, я сказав би, безжальних тортур, козак мусив пройти по колоді, перекинутій між скелями на березі Дніпра.

Учень: На цьому іспити не кінчалися... Молодик наближався до наступного випробування: йому треба було подолати всі пороги, пливучи човном знизу вгору, тобто - проти течії, що були на Дніпрі поблизу Січі.

Учень: На завершення молодик, осідлавши необ'їждженого коня задом-наперед (ой-ой!), без сідла та вуздечки (жах!), мав проскакати степом і благополучно повернутися!

Учень: Та й на цьому не кінчалися іспити! Пошукача перевіряли ще й на кмітливість, товариськість, уміння не розгублюватись у найсклад-ніших ситуаціях. Отак!

Ведучий. Дякую, друзі, за вичерпну розповідь!.. Гадаю, переважна більшість із вас могли б із часом також прийняти до лав запорожців!.. До речі - про кмітливість. Може, мої вірні помічники наведуть бодай один приклад?

Учень: А чом би й ні? Ми навіть сценку можемо зіграти!

Ведучий. То зіграйте, прошу! А ми всі охоче подивимося...

(Участь беруть три учні: дівчинка та двоє хлопців. Вона - цариця Катерина, вони - запорожці... Ведучий супроводжує дії текстом.)

Ведучий. Приїхала якось цариця-імператриця Катерина до запорожців, поглянула на них та й каже...

Дівчинка-"цариця" (озирає хлопців). Щось вони якісь миршавенькі...

А посміюся-но я з них! (До хлопців.) Гей, хлопці-запорожці, а сметанки попоїли б, га?

Учень:. А чом би й ні, коли ваша ласка.

 Учень: Певна річ, поїли б, от тільки... побільше!

"Цариця". Буде вам побільше! (Кудись вбік). Гей! А принесіть-но хлопцям-запорожцям побільше сметани, та ложки-довгунці дивіться не забудьте!

(Виносять казан, відро тощо та двійко метрових дрючків із прив'язаними ложками, ставлять перед запорожцями, єхидно посміхаються...)

Учень: Оце все - нам?

 Учень: (скептично). А казали - побільше! Тьху!..

"Цариця". Їжте, дорогесенькі, на здоров'ячко! А не вистачить - іще принесуть! (До аудиторії, скептично). Побачимо, як ці химерники-кмітливці, про яких стільки говорено, упораються з моїми ложечками-довгунчиками, хе-хе!..

Хлопці сідають перед відром, хитро перезираються між собою, беруть у руки ложки-довгунці та й починають спокійнісінько... годувати один одного, примовляюч

 Учень:Ох, і славна ж сметанка в цариці!

 Учень:А таки славна, дай їй, Боже, здоров'ячка! Сметанці, звичайно!

Учень: (причмокує). Отак би й їв усе життя!

 Учень: Та не кажи, друже-брате!

(Присоромлена та принижена "цариця" мовчки тікає геть; "запорожці", утерши губи, із хитрими й лукавими посмішками йдуть за нею.)

Ведучий. Таки справді, наших розумничків-запорожців не проведеш навіть на сметані, що вже казати про інші їхні звитяжні справи. Та й на слово були вони дуже гострі, як шаблі та списи їхні!  Як ви, друзі, розумієте, про запорожців можна розповідати й розповідати. Але про все це ви згодом дізнаєтесь, а зараз свято закінчується...Отож, нехай вам щастить у житті, і ніколи не забувайте, якої держави ви діти! До якої б національності ви не належали, завжди пам'ятайте: ви - громадяни незалежної України!

Учень:

Живи, Україно, живи для краси, для сили, для правди, для волі!..

Шуми, Україно, як рідні ліси, як вітер в широкому полі.

До суду тебе не скують ланцюги, і руки не скрутять ворожі:

Стоять твої вірні сини навкруги з шаблями в руках на сторожі.

Стоять, присягають тобі на шаблях і жити, і вмерти з тобою,   

І прапори рідні в кривавих боях ніколи не вкрити ганьбою

                            “Україна гідна свободи”

   Лінійка до Дня Гідності і Свободи

Учень читає вірш:

Встала мати Україна –

Сонце засвітило,

Пробудилася народна

Незнищенна сила.

Сотні літ нас розпинали,

Та не побороли,

Бо не вмерла Україна

І не вмре ніколи.

Слава тобі, Україно,

Невмируща слава,

Да святиться твоя воля

І твоя держава.

Ведучий:

"Україна - це територія гідності і свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції - наш Майдан 2004 року, який був святом свободи, і революція 2013 року - Революція Гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою гідність, своє прагнення до свободи.

Ведучий:                    Кордонів вже немає

                                   Між Заходом та Сходом,

                                   Нас цілий світ вважає

                                   Одним святим народом!

                                   Свобода в Україні!

                                   Щасливі вільні люди!

                                   Скінчилася руїна –

                                   Неволі вже не буде!

Ведучий: Лінійка на честь відзначення Дня Гідності і Свободи в Україні оголошується відкритою.

Ведучий: Указом Президента від 13 листопада 2014 року, з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження  та донесення до сучасного та майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку ХХI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року – лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору, установити в Україні День Гідності та Свободи, який відзначати щорічно 21 листопада.

Ведучий: У 2013 – 2014 роках в Україні відбулась безпрецедентна подія – народ повстав проти свавілля корумпованої влади. Внаслідок злочинного насильства влади проти громадян мирний протест перетворився на революційний рух, який призвів до корінних політичних змін, і в першу чергу змін у свідомості українців.

Ведучий:

«Ми – не раби, і ніколи ними не будемо.»

«Ми з гідністю маємо нести нашу культуру та традицію.» «Нас не можна вбивати, обкрадати та обманювати.»

«Ми – єдина нація.»

«Наш шлях – до європейських цінностей»,

такі основні гасла Революції гідності.

Ведучий: Єдиним символом Революції гідності був прапор України. Єдиний духовний помічник – Державний гімн України.

Ведучий: Революція відбулася не лише в політичному житті країни. Вона відбулась у нас самих, у нашій свідомості.

Читання вірша

Для чого люди вийшли на майдан?

Що їхні сонні душі розбудило?

Розвіявся густий-густий туман,

Що прикривав всю правду так грайливо…

Для чого мерзнем, нащо стоїмо?

Бо хочем Україну ми підняти!

Її «Європою» ми гордо назвемо

Бо вона гідна статус такий мати.

У всіх містах великих і малих,

У всіх куточках неньки України

Всі люди, всі від юних до старих

Пророчать позитивні й стрімкі зміни.

Тож не сидіть тихенько в стороні,

Не будьте ви до цих подій байдужі!

Бо знайте, ви сьогодні не одні!

А разом ми нестримні й справді дужі! 

(Показ відео «Майдан») 

Ведучий: У четвер, 21 листопада 2013 року, Кабмін України на таємній частині свого засідання ухвалив постанову, якою призупинив процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію з Європейським союзом. Відповідний документ було оприлюднено на сайті українського уряду.

Ведучий: У соціальних мережах поширились заклики прийти на Майдан Незалежності, щоб висловити протест.

Станом на 23:00 годину на Майдані було близько двох тисяч людей.

Ведучий: 22 січня 2014 р. – загострення конфлікту між майданівцями та силовиками. Стягнення військ до Києва, штурм «Беркута». І перші втрати. За офіційними даними від куль снайпера загинули 2 молодих чоловіка:

Ведучий: Сергій Нігоян, 22 роки, громадянин України вірменського походження, мешканець Дніпропетровської області.

Ведучий: Михайло Жизневський, 27 років, білорус, проживав у Білій Церкві.

Ведучий: Також у лісосмузі в Бориспільському районі Київської області було знайдено тіло активіста Євромайдану Юрія Вербицького. Крім того, в цей день бійці спец загону міліції на морозі роздягли Михайла Гаврилюка до шкарпеток і піддавали тортурам (тоді температура в Києві становила -10^оС).

Ведучий: На ранок 19 лютого число загиблих склало 25 чоловік, в тому числі: 9 співробітників силових структур, 16 мирних громадян та бійців самооборони Майдану.

Ведучий: 20 лютого: «Кривавий четвер».

Найбільш жорстоке та криваве протистояння відбулось на вулиці Інститутській, де, переважно від куль снайперів, загинуло більш ніж пів сотні повстанців.

Ведучий: Під час акції протесту на Євромайдані з грудня 2013 року по лютий 2014 року було ще багато невинних жертв, їх назвали «Небесною сотнею».

Ведучий: Небесна Сотня - герої незборені,
                  Найкращі, найвідважніші  сини,
                  Яскравим сяйвом в небі засвітились,
                  Щоб інші  мріяли, любили і жили…

(Показ відео «Небесна сотня. Звучить пісня «Ой, пливе кача») 

Учень:           А сотню вже зустріли небеса..

                        Летіли легко, хоч Майдан ридав…

                        І з кров’ю перемішана сльоза…

                        А батько сина ще не відпускав…

                        Й заплакав Бог, побачивши загін:

                        Спереду – сотник, молодий, вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

                        І вчитель літній сивий-сивий…

                        І рани їхні вже не їм болять…

                        Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…

                        Як крила ангела, злітаючи назад,

                        Небесна сотня в вирій полетіла…

Ведучий: За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності звання Герої України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) було присуджено 107 особам

(слайд «Небесна сотня». Фото всіх загиблих з написом «Герої не вмирають!») 

Ведучий: Сьогодні ми з великою вдячністю згадуємо Героїв Небесної сотні, котрі стали символом утвердження прагнень до європейських цінностей.

Ведучий: І за цю боротьбу, за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі . І більшість з них – молоді, сильні, ті, хто лише почав жити. 

Ведучий: Для збереження світлої пам’яті всіх героїв Майдану та воїнів-захисників України, які загинули за гідність і свободу нашої Вітчизни запалимо свічки. 

(Діти запалюють свічки, учениця читає вірш «Запали свічу…»)

Учениця:              Запали свічу…

нехай засяє тихий вогник у душі твоїй.

І солдат, що смерть прийняв, хай знає,

Що він буде жити в пам’яті людській.

Запали свічу і віднайди хвилину,

Погляд свій на зорях зупини.

Помолися Богу за чиюсь дитину,

Хай до неба линуть молитви…

Запали свічу і помолися тихо,

За усіх, хто згинув в полум‘ї війни.

Їхня смерть спиняє люте лихо,

Щоб ми жили́ - загинули вони…

Запали свічу, знайди хвилину…

Ведучий: Низький уклін матерям і батькам, що виховали таких синів і дочок! Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв у наших серцях. Вшануємо хвилиною мовчання всіх, хто поклав життя за долю, за волю, за незалежність і свободу нашої єдиної України.

(Звучить метроном).

Ведучий: Герої не вмирають! Вони завжди будуть жити в наших серцях.

Учень читає вірш:

Я пишаюсь тобою, мій рідний народе,

Бо заради Вкраїни, за гідність й свободу,

Прості люди безстрашно опліч устали,

Проти звірства і хамства влади повстали.

Вони кулі ловили палкими серцями,

І посмертно для інших стали взірцями,

Зупиняти автівки та потяги тілом,

Вголос думку народу сказати посміли!

Українці! Прошу вас, не дайте зламати

Свою гідність і честь, не дайте топтати.

Своє прагнення жити достойно в державі,

В пам’ять тих хто загинув. Вічна їм слава!          

Ведучий: Минуть роки, відлетять у вічність, але не згасне пам’ять про героїв Майдану, про героїв-воїнів АТО які загинули за цілісність, гідність і свободу нашої держави. 

Ведучий: Бажаємо всім вам світлих днів, любові та злагоди і нехай вас щастить.

Ведучий:       Дай, Боже, нам миру в країні,

                                   Де пишно калина цвіте,

                                   Дай сонця моїй Україні,

                                   Що гідно в майбутнє іде.

                                   Дай, Боже, в любові зростати

                                   Малим громадянам її,

                                   З добром в майбуття крокувати

                                   І жити в єдиній сім’ї.

Ведучий: Лінійку, присвячену Дню Гідності і Свободи в Україні ,оголошуємо закритою.

            ПУСТОЩІ   І КРИМІНАЛЬНА

                ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

МЕТА: на прикладах з життя ознайомити учнів з кримінальною відповідальністю, показати, які наслідки можуть мати звичайні пустощі; виховувати законопослушних громадян.

ПЛАН.

1.Обговорення ситуації.

2.Бліц-турнір на тему” Ти і закон”.

КЛАСНИЙ КЕРІВНИК. Ми вже не раз чули про те, що почастішали випадки дитячої злочинності.Багато причин є для цього у нашому сьогоднішньому житті.Але однією із головних, я вважаю, є те, що підлітки не знають законів. Зараз групи учнів будуть розігрувати перед нами різні ситуації.А ви будете оцінювати характер правопорушення і міру покарання, яка може бути присуджена за дане правопорушення.

СИТУАЦІЯ 1.

(За столом сидять троє учнів. Вони обговорюють подію: Михайло заліз на склад і викрав кілька пачок цигарок.)

Михайло: А ви знаєте, що це було не так і страшно.Ти б, Назарку, мабудь з переляку у штани наклав би.А я зовсім не боявся .

Назар: Тоді вип’ємо за успіх.

Ірина: Ви б краще не пили.

Михайло: А що, ина нами не збираєшся ина?

Ірина: Трішки спробую.

Михайло: Пий, Ірко, ти це заслужила.Адже, поки твоєї мами немає вдома, нехай все це полежить у тебе.

Ірина: Я так і знала, що ви мені дасте на зберігання.Але ж коли домовлялися про те, що ти підеш красти цигарки, Назар обіцяв їх заховати у себе вдома. А тепер даєте мені!

Назар:Тихіше, дитинко. Подякуй, що план розробив безпрограшний.

ЗАПИТАННЯ.Чи винні у крадіжці всі троє підлітків?

ВІДПОВІДЬ.Так, винні усі троє у скоєній крадіжці

Назар організував її, він найстарший, Михайло безпосередньо здійснив злочин. А Ірина  --знала про злочин і мовчала, нікого не попередила. Тут є організатор і підмовник злочину(Назар), виконавець злочину—Михайло. А Ірина є посібником. Вона знала, що готується злочин і не прийняла заходів, щоб йому перешкодити. Укривання злочину—це є посібництво до його здійснення. Тим більше ина дівчина, що вона ще погодилася зберігати крадені речі.

Ст. 223 КК України за такий злочин визначає покарання через позбавлення волі на термін від 3 до10 років.

ЗАПИТАННЯ. Яку б міру покарання визначили ви кожному з них?

СИТУАЦІЯ 2.

(За столом сидить двоє учнів)

Андрій: Сиджу на лавці. Раптом бачу іде мій колишній друг, а тепер ворог—Сашко. Ну, думаю, зараз я з тобою розквитаюся. Хапаю палку—цей спосіб оборони або нападу я часто використовую і наздоганяю Сашка. Ударив ззаду .А то виявився не він, а якийсь незнайомець. Той від удару впав. Ну думаю, коли вже так сталося, полізу почищу його кишені. Ну і сміхота Витягнув гаманець, а в ньому всього 3 гривні, звичайно, і від них не відмовився, давай швидше тікати. Отак мені пощастило

Володимир: А зі мною теж сталася пригода. Іду, бачу Оксанка. Хотів пожартувати: смикнув за сумку і побіг .Біжу, захекався. Вирішив оглянутися. Йой! А то не Оксана, а якась старушенція. Очі витріщила, щось шепче, руки тремтять. Я з переляку чкурнув. Перевірив сумку. Теж не багато: 13 гривень І число таке нещасливе. Хай йому грець!

Михайло: Що зажурились,синки? Чув я вашу розмову. Хто ж так ризикує? 2-3 гривні вкрали! Це треба бути отаннім невдахою! Навчайтеся, синки, поки я добрий.

Ось дивіться.( виймає гаманець із кишені Андрія) Як бачите ніякого ризику.

ЗАПИТАННЯ. Давайте проаналізуємо всі три ситуації. Які злочини тут мали місце, яка міра покарання передбачена за них Карним Кодексом?

ВІДПОВІДЬ. Вчинок Андрія кваліфікується як розбій. У Карному Кодексі це ст. 142: Розбій—це напад з метою заволодіння індивідуальним майном громадян, поєднаний з насильством, небезпечним для життя або здоров’я людини, яка зазнала нападу або з погрозою застосування такого насильства. Карається позбавлнням волі на термін до 5 років або виправними роботами на термін до 2 років.Володя вчиив рабіж. Грабіж—це відкрите викрадання індивідуального майна, ст. 141 КК. Особа, що вчинила грабіж, карається позбавленням волі до 5 років або виправними роботами від 1 до 2 років. Міша здійснює крадіжки. Відповідальність за крадіжки ми уже обговорювали.

СИТУАЦІЯ 3.

За столом сидять троє дівчат: Марійка, Тетяна, Галина. Вони обідають у кафе. Їм сподобалися гарні стакани з-під соку. Дівчата вирішили вкрасти, двоє підійшли до офіціанта,щоб розрахуватися, а одна тим часом поклала їх у сумку.

Марійка: Все вийшло так непомітно.

Тетяна:  Підемо завтра у інше кафе. Дістанемо ще щось.

Галина: Згода.

ЗАПИТАННЯ. Який злочин вчинили дівчата?

ВІДПОВІДЬ. Цей злочин передбачає ст. 82 КК . Розрадання державного або колективного майна. Відкрите викрадання державного або колективного майна карається позбавленням волі на термін до 4 років або виправними роботами на термін від 1 до 2 років.

КЛАСНИЙ КЕРІВНИК. Ми розглянули ситуації, взяті з реального життя, зроблені реальними людьми. Молоді люди, про яких ми почули, стали на хибну стежку. Чи штовхав їх хтось, чи обрали самостійно? Та це вже, власне, не має значення. Всі вони відбували заслужене покарання. З їх життя випав великий відрізок часу, коли вони могли бути, як усі: вчитися, працювати, радіти життю, сонцю, приносити радість рідним.

Тому, перш ніж щось вчинити, задумайтеся, а які наслідки будуть від вашого вчинку. Не потрапляйте в подібні ситуації, які сталися з нашими „героями”!

А тепер бліц- турнір «Чи знаєте ви ..?»

1.Основний закон України (Конституція)

2. Вищий законодавчий орган України  (Верховна Рада).

3. Вищий виконавчий орган України  (Кабінет Міністрів).

4. Розшифруйте абревіатуру СБУ (Служба Безпеки України).

5.Спосіб прийняття законів або важливих рішень загального або місцевого значення шляхом голосування? (Референдум).

6.Людина, яка у суді виступає захисником звинуваченого (Адвокат).

7. Особа, яка була засуджена не один раз (Рецидивіст).

8. Таємне викрадання індивідуального майна громадян (Крадіжка).

9. Покарання за крадіжку  (Ст. 140 передбачає позбавлення волі на термін до 3 років або виправні роботи на термін до 2 років).

10.Відкрите викрадання індивідуального майна громадян  ( Грабіж).

11.Як карається особа, яка вчинила грабіж? (Ст. 141 передбачає позбавлення волі на термін до 5 років або виправні роботи на термін від 1 до 2 років ).

12. Що це за злочин: напад із метою заволодіння індивідуальним майном громадян, поєднаний з насильством, небезпечним для життя й здоров’я особи, яка зазнала нападу? (Розбій).

13. Яке покарання передбачено за розбій? (Ст. 142 передбачає позбавлення волі на термін від 3 до 10 років).

14. Чи караються особи, які зчинили пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (залізниці, вагонів, дороги тощо). (Так. Ст. 78 передбачає за умисне зруйнування або пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів позбавлення волі на термін від 3 до 15 років).

15. Де відбувають покарання особи віком до 15 років? ( У виправно-трудових колоніях).

          

                  "Звучи, рідна мово!"

                        (до Дня української писемності і мови)

1-й учень

О слово рідне! Пращура молитво,

Громи Перука, Велеса поля,

Софія Київська — творіння Ярослава —

Слов'яномовна праведна земля.

2-й учень

В мені, в тобі Бояна віщим співом

Воно живе, здолавши тьму віків,

Воно Мстиславича Романа голос і

ратний клич Данилових полків.

1-й учень

О слово рідне! України слава!

Богдана мудрість і Тараса заповіт.

І гул століть, і сьогодення гомін

В тобі злились, як духу моноліт.

2-й учень

О слово рідне! Мудре і прадавнє,

Ти виросло з могутньої землі!

Тебе жорстоко розпинали,

А ти возносилось і не корилось — ні!

1-й учень

О слово рідне! Подарунок мами!

І пісня ніжна, і розрада нам!

Я всім на світі поділюся з вами,

Та слова рідного нікому не віддам.

Ведуча. Сьогодні, 9 листопада,— День української писемності й мови.

Кожна епоха дарує людству нові винаходи і відкриття. Але найбільшим винаходом людства було письмо. Писемні знаки дали людям можливість зберегти істинне знання. Адже саме завдяки написаному слову люди збагнули світ і своє місце в ньому.

Ведучий: Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

Ведуча: 6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: “На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: “Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”.

Ведучий: Із святом вас, шановні добродії, із святом, шанувальники рідного слова. Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов’янських племен, рясними пагонами розвинулися в часи Давньоруської держави. Древнє слово квітами-перлами розцвітало у найдавніших пам’ятках культури Київської Русі, у полемічних творах, у красному письменстві різних часів.

Ведучий: Сьогодні наше свято – це свято української мови та писемності. З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.

Ведуча: Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми – знак миру. Потім – схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи. Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм.

Ведучий: Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів та посіпак шлахетсько-панських і своїх панів.

(Звучить пісня “Реве та стогне Дніпр широкий”.

Ведуча: Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVШ століття з виходом у 1798 році першого видання “Енеїди” Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови.

Так Котляревський у щасливий час

Вкраїнським словом розпочав співати,

І спів той виглядав на жарт не раз,

Та був у нім завдаток сил багатий.

І огник, ним засвічений, не згас,

А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

Ведучий: Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова:

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос –

Більш нічого.

А серце б’ється – ожива,

Як їх почує!...

(Виконується поезія Т.Г.Шевченка – на вибір)

Ведучий: Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, “як проміння ясне” а могутнє, “як хвилі буйні”. Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.

Читець: Говоріть, як колись вас навчала матуся,

Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,

Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,

Не тримайте слова, віддавайте комусь.

Щиро так, м’яко так, починайте казати,

Як воліла б відкритись ваша душа.

Може хочеться їй у словах політати

Привітати когось, а чи дать відкоша.

Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,

Кожне з них, лиш торкни, – як струна, виграва,

Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші –

Мелодійні, дзвінкі, українські слова.

Говоріть про любов і про віру у щастя,

Уникайте мовчання, нудьги і ниття,

Говоріть, хай в розмові слова веселяться,

Говоріть і продовжуйте мові життя.

(Олесь Лупій “Говоріть”)

Ведуча: Зверніть увагу на багатющі можливості нашої мови. Ми будемо читати текст, кожне слово якого починається з літери “Б”. “Біля білої берези блукав білий бородань. Борода, брови були білі. Брав бородань бандуру, бурмотів, бубнів. Бандура болісно бриніла”.

Ведучий: “Багато бачив бандурист бід батьків, братів босих, багато брехні, безчестя, безкультур’я, братовбивства... Боротися! Безстрашно, безперервно боротися. Благати благословення Божого”.

Ведуча: Боже! Бачиш – боса Батьківщина! Бо брат бив брата, батько – батька. Боже! Біль безжалісний! Боже, буде багата будуччина Батьківщини? Буде!”.

Ведучий: А скільки в нашій мові пестливих, ніжних форм слів до одного вибраного слова. Ось в англійській мові “хенд” – це просто рука і нічого більше, а у нас: ручка, ручечка, рука, рученька, рученя, рученятко. А які слова можна добрати до слова “мама” – неня, матуся, мамуся, мамочко, матінко.

Ой яка чудова українська мова!

Де береться це, звідкіля і як?

Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва,

Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак,

І така розкішна і гнучка, як мрія...

Є в ній хурделиця, віхола,

Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль.

Та не в тому справа, що така багата.

Помагало слово нам у боротьбі,

Кликало на битву проти супостата

Та звучало сміхом на полях плаката,

І за все це, мово, дякуєм тобі.

Інсценізація «Зустріч друзів»

Прибігає одного разу Василько до Михайлика і каже:

Василько.  Пашлі надвір. Там такі класні сорєвнованія.

Ведуча. Михайликові хотілося виправити товариша, але побоявся, що той образиться, і не поправив.

Михайлик. Ходімо.

Василько. Ти за кого будеш боліти?

Михайлик. Та, напевно, за своїх уболіватиму.

Наталка. Пацани! Подождіть мене. Подивіться, який у мене гарний цвіток для побєдітєля!

Ведуча. Михайлик аж на обличчі змінився, але знову не захотів образити друзі

Михайлик. Слухай, василько, а твої батьки у відрядженні?

Василько. Да. А чьо ти хотів?

Михайлик. Та хотів попросити у твого тата один підручник. А коли вони повернуться?

Василько. Да на неділі.

Михайлик. Ти знаєш, я ніколи не міг збагнути, де ти таку мову вивчив, чи курси якісь закінчив. Мені соромно, що мій друг не поважає своєї мови, калічить її. Задумайся, Васильку, в якій країні ти живеш (Йде від друзів).

Наталка. Ну і двоюшнік ти, Василько. Навчись говорити.

Василько. А ти сама як розмовляєш: двоюшнік, цвіток. Де ти таких слів набралася?

Наталка. Злий ти, піду до Михайлика. (втікає).

Василько. Наталко, зачекай. Я ж не хотів тебе образити.

Ведучий. Кожна людина, яка поважає себе, країну, мову, не буде калічити своєї мови, бо вихована людина говорить грамотно і красиво, навіть про найбуденніші речі, бо мова не ділиться на святкову й буденну.

Зневажати мову мамину - біда,

Котра пустими зробить наші душі,

І ми нащадкам зможем передать

Лиш те, що корені калині  сушить.

Зневажати мову - зрадити себе,

А зрадників хто може поважати?

І стане чорним небо голубе,

Вмиратиме у муках рідна мова.

О, не згуби свого народу,

Безсмертна мово, рідна і терпка.

Ти є душа співучого народу,

Що був і є, і буде у віках.

Ведучий: Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

Ведуча: Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.

1-й учень

 Я так люблю, я так люблю тебе,

Моя співуча українська мово!

В тобі шумить Полісся голубе,

І дужі хвилі гомонять Дніпрові.

2-й учень

В тобі живе Карпатська височінь,

Що манить у незвідане майбутнє,

І степова безкрая широчінь,

І Кобзарева дума незабутня!

3-й учень

 Ти, рідна мово, чиста, як роса,

Цілюща й невичерпна, як криниця.

Святиня наша, гордість і краса,

Ти — розуму народного скарбниця!

      (Звучить пісня про Україну)